Нові ризики супутникової навігації у авіації

Під час Мюнхенського саміту супутникової навігації 2025 року керівник Королівського інституту навігації Великої Британії Рамзі Фаррагер презентував занепокоєння щодо вразливості авіаційних GPS-систем, спираючись на аналіз «Операційної ефективності супутникових навігаційних систем» (OPS).

За словами Фаррагера, реальні масштаби чутливості цивільних GPS-приймачів до спуфінгу виявилися несподівано значними, а наслідки – набагато ширшими, ніж просто збої у позиціонуванні. «Раджу завантажити звіт OPS. Проте, можливо, перегляньте його після повернення із подорожі», — жартує науковець.

Порушення GNSS спричиняють збої не лише у навігації, але й впливають на роботу десятків бортових систем літака: від радарів та своєчасного реагування на небезпечний рельєф до інфраструктури побутового сервісу на борту. За словами Фаррагера, в окремих випадках інтерференція може інактивувати GPS-обладнання остаточно — апаратура стає повністю неробочою.

Фахівці спостерігали вражаючі явища: літаки «переміщувалися» на сотні кілометрів, стрибали у часі на десятки років, а системи самоконтролю, покликані запобігати цим збоєм, вводилися в оману. Причина — у вразливості приймачів під час так званого «режиму первинного захоплення сигналу», який часто залишається не відключеним після виробничих тестів. Відтак Фаррагер наполягає: виробникам потрібні чіткі механізми переведення пристроїв у експлуатаційний режим після завершення тестування.

Що рекомендує наука

Як вихід із ситуації, командою Фаррагера пропонується впроваджувати фазовані активні антени (CRPA), здатні шляхом просторової фільтрації та керованого формування сигналу ефективно нейтралізувати спуфінг і перешкоди. Позитивним кроком стало скасування міжнародних обмежень на такі технології, тож тепер вони стають доступними не лише для військових літаків, а і для цивільної авіації.

Однак вузько технічних рішень замало. Експерт радить всім підприємствам критичної інфраструктури (не лише авіації, а й, наприклад, енергетики, зв’язку чи атомної сфери) сформувати докладні схеми залежності своїх систем від GPS. Це дозволяє реально оцінити, чи справді добре покладатися саме на супутникову синхронізацію для найбільш важливих функцій.

Реальні інциденти доводять критичність проблеми — від аварії вантажного літака під Вільнюсом до трагедій цивільних авіакомпаній, де збої GPS суттєво ускладнювали взаємодію з диспетчерами та управління рейсом.

Втім, Фаррагер підсумовує із обережним оптимізмом: «Попри нові виклики, авіація залишається найнадійнішим видом транспорту. Вже сьогодні пілоти мають навички оперативного перезапуску GPS-приймачів у разі збою — це суттєвий прогрес. Проте для справжньої безпеки потрібен комплексний підхід: вдосконалення стандартів, зміна сертифікацій, міжнародна співпраця та політична рішучість діяти без зволікань».