Деякі регіони Європи ризикують залишитися без води через розвиток ШІ

Європейський союз прагне скласти конкуренцію США та Китаю в галузі штучного інтелекту, однак експерти попереджають: політики не врахували надзвичайно високі потреби цього сектору у водних ресурсах, пишет Politico.

У північно-східній Іспанії регіон Арагон, багатий на кукурудзяні поля, плантації персика та вишневі сади, вже давно відчуває брак води. З поширенням посух проблема лише загострилася. Тепер місцеві фермери можуть опинитися в прямій конкуренції за воду з новими — і дуже спраглими — сусідами: технологічними гігантами.

Американські корпорації Microsoft та Amazon інвестують мільярди у придбання земель у все більше вододефіцитних районах, маючи намір будувати там дата-центри, що можуть споживати мільйони літрів води щороку.

Уряди ж Іспанії та регіону, навпаки, дещо ейфорійні. Попередній міністр цифрових трансформацій Іспанії назвав прихід Amazon «досягненням лідерства у європейських інноваціях й сфері штучного інтелекту». Це відповідає курсу ЄС, що прагне протягом найближчих 5-7 років утричі збільшити власну інфраструктуру дата-центрів.

Тим часом, місцеве населення — все менш захоплене такими перспективами. Попри обіцянки інвестицій понад 15 мільярдів євро, створення робочих місць, навчальних програм та модернізації інфраструктури, громади все частіше протестують проти фактичного захоплення водних ресурсів технологічними корпораціями. «Фермер у підсумку завжди залишається без вигоди», — зазначає аграрій Чечу Санчес із Сарагоси, столиці регіону.

До руху опору долучилася колективна ініціатива Tu Nube Seca Mi Río («твоя хмара висушує мій річку») під проводом активістки Аурори Гомес, яка вимагає мораторію на будівництво нових дата-центрів в Іспанії. Саме фермери — традиційно найбільші споживачі води в Європі — й найбільше занепокоєні, дізнавшись про масштаби використання води технологічними гігантами.

Гомес розповідає: «Фахівці агросектору у гніві: їм надзвичайно складно забезпечити водою свої поля на тлі надзвичайного кліматичного стану». До них долучаються й мери місцевих громад.

Протистояння за воду нині розгортається по всій Європі — від Ірландії до Франції — і масштабно впливає на амбіції ЄС у сфері штучного інтелекту, створюючи справжню головоломку для європейських політичних стратегів.

Сфера, що потребує води

Більшість аналітиків вказують на енергоспоживання дата-центрів і їхній вуглецевий слід, проте не менш важливою проблемою залишається їх апетит до води. У 2024 році галузь обробки даних у Європі спожила орієнтовно 62 мільйони кубометрів води — це еквівалент понад 24 тисяч олімпійських басейнів. До 2030‑го, прогнозують експерти лобістської організації Water Europe, потреба сягне 90 мільйонів кубометрів.

Причина — дата-центри постійно створюють тепло, а для його розсіювання використовують системи охолодження, де ключовим елементом виступає вода. «Вода має фундаментальне значення для таких об’єктів: і для ШІ, і для кожного нашого повідомлення в месенджерах чи пошуку в інтернеті», — зазначає Кевін Грекс, спеціаліст з водних ресурсів Оксфордського університету.

На тлі все тяжчих посух, які нищать ґрунти, скорочують врожаї та впливають навіть на транспортування річками, питання ефективного використання води набуває критичної ваги.

Великі корпорації фіксують різке зростання водоспоживання. Microsoft, до прикладу, лише за три роки (з 2020 року) ледь не подвоїла обсяги — до восьми мільйонів кубометрів, більшість — на охолодження серверів. Amazon офіційних даних щодо власної водної «гребу» не розкриває.

Водний клімат для технокомпаній сприятливий: сухі регіони часто ідеально підходять для будівництва дата-центрів: багато площі, невелика вологість, низький ризик корозії й технічних збоїв.

Гнатися за лідерами

Європейські уряди, однак, вирішили прискорити розгортання інфраструктури, аби не відставати від США й Китаю. Офіційні документи Єврокомісії декларують прагнення будувати масштабну, стратегічно зважену інфраструктуру процесингу даних для штучного інтелекту на своїй території.

Водночас ще в проєкті нової Стратегії водної стійкості ЄС зазначається: для досягнення кліматично чистого й цифрового майбутнього, сектори на зразок дата-центрів мають використовувати максимальні інновації для водозбереження та підпадати під мінімальні нормативи ефективності водоспоживання.

Побороти скепсис людей — поки складно. Так, мер комуни Вільямайор-де-Гальєго біля Сарагоси намагається заблокувати проєкт побудови великого дата-центру та вимагав від регіональної влади прозорості й справжнього діалогу. «Це не демократія, коли дата-центр сильніший за місцеву владу», — наполягає активістка Гомес.

Кевін Грекс з Оксфордського університету погоджується: «Вертикальні рішення та відсутність бачення лише ускладнюють ці питання. Потрібен комплексний підхід».

Інновації: чи справді вони врятують воду?

Втім, на запити щодо захисту місцевих вод технічні й чиновники відповідають: «Контроль у руках компаній, і вони зобов’язані впроваджувати сучасні технології для зменшення негативного впливу». Центральна влада посилається на стратегії «сталого розгортання дата-центрів» і тезу про спеціальні сертифікати для тих об'єктів, що використовують відновлювальні джерела енергії, мінімізують споживання ресурсів і мають замкнуті системи водопостачання.

Корпорації, зокрема Microsoft, розповідають про використання ШІ для моніторингу інфраструктури та виявлення витоків, а також удосконалення систем охолодження. Застосування нових технологій, наприклад, переходу від повітряного охолодження до рідинного, за словами представників енергетичних компаній, може скоротити водоспоживання на 30-40%.

Amazon, Microsoft, Google обіцяють компенсувати водний баланс: до 2030 року планують повністю або навіть із надлишком поповнювати місцеві водні резервуари, зокрема «віддаючи більше, ніж беруть».

Однак екологи вважають подібні заяви нічим іншим, як «екологічним обманом». Активістка Гомес стверджує: «Amazon водночас намагається збільшити власну квоту споживання води майже на 50%, хоча декларує повний water positive». Водночас науковці уточнюють: воду неможливо створити більше, ніж існує в природі — це елементарні закони обігу речовин у гідросфері.

«Кількість води обмежена. А говорити, що ми виробили її більше, як золота приростили — це неправда», — підсумовує Грекс з Оксфорду.

Отже, гонитва Європи за статус технологічного лідера, особливо у сфері ШІ, створює ризик загострення конфліктів щодо доступу до водних ресурсів, передусім у найбільш посушливих регіонах. Поки технології шукають рішення, місцеві громади — втрачають віру у справедливий розподіл та стійкість майбутнього.